Йоу, чуваки! Начну свою историю с того момента, как я наткнулся на закладки в темной части сети. Там я узнал про новый наркотик, который был вроде бы круче чем все остальные – бутират. Слышал, что у него эффекты типа спида, но еще сильнее. Чесслово, меня это как заинтересовало, особенно после того, как все мои знакомые скуфы начали говорить, что Моргенштерн на них вбухался и стал настоящим зверем, как будто он стероидами накаченный слоупок!
Решил я попробовать эту штуку. На следующий день уже лазил по городу, искал диллера, который бы мне смог продать этот бутират. Полчаса похождал и, наконец, нашел парня, который как раз занимался продажей таких таблеток. Назвал он себя "таблетологом" – что-то вроде доктора наркотиков, понимаешь.
Взял я у него пару закладок и пошел с ними домой, огребаясь от кайфа уже заранее. Придя домой, взял самокрутку, нарвал нужного количества табы, завернул и сделал первую сигаретку. Зажигаю, всасываю дым – и через пару минут меня словно подмыло. Кажется, как будто я ожил, словно током ударило! Вот это да, энергия, которая раньше была только у Моргенштерна.
Так я все больше и больше влипал в этот бутират. Каждый день вбухался практически до отрубания. Все вокруг казалось ярче, быстрее, сильнее. Я стал чувствовать себя настоящим Моргенштерном на стероидах! Да ощущения просто нереальные – как будто на меня нашло две марцовки и два спида одним махом!
Но со временем, я стал замечать, что этот бутират не такой безобидный, как казался в начале. Моя жизнь начала постепенно превращаться в настоящий ад. Я больше не мог спать, а когда укладывался ко сну, кошмары буквально выносили мне мозг. Я постоянно дрожал, словно на меня накатывала дикая дрожь. Отказался от еды и воды, потому что просто терял аппетит. А когда пытался съесть что-то, рвало во весь рот. Мой организм уже не мог выносить такие нагрузки. Все мое здоровье и внешность были катострофически разрушены.
Теперь я восстанавливаюсь. Жизнь постепенно возвращается к своему прежнему режиму. Я осознал, что все эти истории про Моргенштерна и его зависимость от стероидов – это всего лишь мифы, которые все скуфы создают сами себе. Мы должны понимать, что это все абсолютно несостоятельные и опасные вещи, которые только вредят нашей жизни.
Помните, парни, никогда не идите по стопам наркоманов и живите свою жизнь, не позволяя наркотикам влиять на вас. Мы все можем достичь чего-то большего, когда мы человечны, а не скатываемся на дно.
Вот такая история, бро. Не позволяйте этим наркотикам забрать вашу жизнь. Держитесь подальше от них и наслаждайтесь тем, что у вас есть – настоящей жизнью.
Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА.
Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт!
— Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу!
Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє.
— Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся.
Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте.
Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово!
Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено.
Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах.
Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято.
Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу.
Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою.
— Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй.
Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас!
На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи.
Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику.
Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний.
Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну.
Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання.
Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це.
Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно!
А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу.
Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці.
Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т
Всем привет, мои молодые наркоторчки! Сегодня расскажу вам историю, как я купила еду с ТГК и потом бродила по помойкам, обгашенная на радость всем моим глюкам. Приготовьтесь к шоку и невероятным приключениям, потому что я сегодня в роли наркомана комика!
Вся история началась с того, что у меня появилась жуткая кумарка. Чувствовалось, что мои нейроны уже начали гибнуть, как будто бы кто-то заварил их головой в чайнике. Очевидно, что я срочно нуждалась в закладках, чтобы вернуться в норму.
С горячими мыслями про закладки и галлюцинациями, я двинулась на поиски своего добытчика. Парнишка был известным крисменом, он всегда имел самые свежие кристаллы в наличии.
Когда я наконец-то нашла его, я схватила его за руку и нашептала: "Давай, дружище, сделай мне приличную закладку. Я уже не могу больше терпеть эту кумарку!" Взгляд его глаз свидетельствовал о том, что он понял все мои молитвы и согласился помочь.
Получив свои седативные чудодейственные кристаллы, я побежала домой и принялась за их употребление. Эффект не заставил себя ждать - мои глюки начались по полной программе. Я видела всё возможное и невозможное, словно попала в мир сновидений. Это был самый настоящий глюк!
Когда эффект начал спадать, я поняла, что нужно что-то съесть, чтобы вернуться в норму. Но что? Холодильник был пуст, а на ближайшую продуктовую мне просто не хотелось ходить. И тут мне пришла в голову гениальная идея - поискать еду на помойках!
С горящими глазами и полным рвением, я двинулась в путь. И вот я уже стояла перед огромными мусорными контейнерами, где все бросают свои ненужные вещи и продукты. Прямо как в моей жизни - отверженная и выброшенная кем-то.
Я залезла на помойку и начала рыться в поисках пищи. Попадались картонные коробки, гнилая еда и разные странные предметы. Но я не отчаивалась и продолжала поиски, потому что в глазах моих глюков была надежда на сытый желудок.
И вот тут я услышала странный шум - кто-то приближался. Мое сердце забилось сильнее, и я начала паниковать. Возможно, это были легавые, которые не одобряли мои похождения по помойкам. Я быстро спряталась в углу и затаился, надеясь, что меня не заметят.
К моему облегчению, это оказались обычные прохожие. Они не обратили на меня внимания и пошли своей дорогой. Я решила продолжить свои поиски и наконец-то наткнулась на пакетик с остатками еды.
Мои глаза загорелись от счастья, и я сразу же принялась за поедание этого деликатеса. Хоть еда была немного сомнительной, но в моем состоянии я уже не могла быть привередливой.
Когда я наконец-то насытилась, я поняла, что пришло время вернуться домой и окончить эту безумную историю. Но что я сделала? Как я могла позволить себе так оттянуться на тот свет? Может, стоит задуматься о своей жизни и изменить что-то?
В общем, это было невероятное приключение, которое я никогда не забуду. Хоть и были свои неприятные моменты, но всё же я открыла для себя новый мир и увидела жизнь с другой стороны. Но я не рекомендую вам повторять мои похождения, потому что это может быть опасно и вредно для вашего здоровья. Настоящее счастье можно найти в других вещах - в дружбе, любви, искренности. Уважайте себя и свое тело, и не стоит отдавать свою жизнь наркотикам!